Там, край села стоїть бiленька хата, чистенька та побiлена вапном,
в хатинi тiй, дiтей чекає мати,
там, свiжим хлiбом пахне за столом
До цього дня, так довго готувалась , чекала, як приїдуть дiточки,
iз пенсii копiйку вiдкладала,
в хустинку завивала на гудзки
Старенькi струдженiї руки,
мiсили тiсто на солодкi пампушки,
щоб частувати дорогеньких внукiв,
що їх змiтають за обидвi щоки
Зварила голубцiв та холодець налила,
Духмяне м"яско запекла,
На стiл вишиваний обрус накрила
та лад в хатинi навела
Хустину нову пов'язала
i з трепетом пiшла стрiчать,
дiтей рiдненьких та онукiв,
якi так рiдко приїздять
Та нинi, будуть вони разом,
бо, праздник в їxньому селi,
пiдуть до церкви i одразу,
всi за святковії столи
Йде мати з церкви гонорова,
бо, з нею гусята її,
на нiй вишиванка святкова,
цвiте, як квiтка навеснi
Цi стiни вже давно забули,
коли в цiй хатi був такий, ще дзвiн, щаслива мати дiток пригощає,
не знае бiдна, що iще поставить їм
Та радiснi години швидко збiгли, помчала дiтям вже торби збирать, всього празднечного їм дала,
яєчок, сиру, ще й молока встигла здоять
Знову сама зосталась бiдна мати
Дiтям махаючи " па-па",
кiнцем хустини сльози витирала,
до хати поверталася сумна
Помаленько городець обробила,
та фiрману на могорич грошей дала, сама хатинку побiлила,
вже звикла, все сама,сама....
- Та, діти ,каже: -"Та ж вони не мають часу,
в них в Станiславi там своє життя кипить",
в цiм роцi матерi не помогли нi разу,
бо, кажуть в мiстi, зараз теж, нелегко жить
З городу втомлена прийшла одного разу,
води попить, схилилась над столом, щось в грудях запекло її й одразу упала,
та й заснула вiчним сном....
Швидко злетiлись з Станiслава дiти, вже похороннi хорунгви люди несуть
прощаються iз нею в цьому свiтi,
та всiм селом в останню проводжають путь
Вже поховали маму, поминки
вiдбули,
роз'їxалися дiти по домах,
осиротiла хата, пусто на подвiр"ї
на парканi дражливо кряче чорний птах
Та перший рiк все, як належиться вiддали,
справили дiти й рiк i coрок днiв,
та згодом вже позабували,
могилку мамину та й праздники yсi
Вже обсипаеться старенька хата,
та гробiвець бур'яном, вже давно порic,
чомусь, так гiрко-гiрко плаче мати,
та з того свiту її нiхто не бачить слiз.