Чужина... Чужина... Щоб тебе наші діти не знали, Щоб не йшли вони в світ, як останні оті жебраки. Щоб ніколи вони отакого життя не зазнали, Віддаючи чужині найкращії свої роки. Чужина... Чужина... На тебе проміняли ми волю і блакить неозорих вкраїнських небес. На тебе проміняли неозоре батьківське поле І самотньо похилений над могилою батька чи матері хрест. Чужина... Чужина... Та невже за оце воювали і вмирали у таборі наші батьки і діди? То чому ж ми тепер отакий собі дім збудували, Полет