Саша - человек, страдающий прогрессирующей мышечной дистрофией, но несмотря на это, она продолжает развиваться и учиться новому. Она нуждается в финансовой помощи на покупку электроколяски и средств для ухода. В статье приведены реквизиты для помощи.

Там, край села стоїть бiленька хата, чистенька та побiлена вапном, в хатинi тiй, дiтей чекає мати, там, свiжим хлiбом пахне за столом До цього дня, так довго готувалась , чекала, як приїдуть дiточки, iз пенсii копiйку вiдкладала, в хустинку завивала на гудзки Старенькi струдженiї руки, мiсили тiсто на солодкi пампушки, щоб частувати дорогеньких внукiв, що їх змiтають за обидвi щоки Зварила голубцiв та холодець налила, Духмяне м"яско запекла, На стiл вишиваний обрус накрила та лад в ха

Чужина... Чужина... Щоб тебе наші діти не знали, Щоб не йшли вони в світ, як останні оті жебраки. Щоб ніколи вони отакого життя не зазнали, Віддаючи чужині найкращії свої роки. Чужина... Чужина... На тебе проміняли ми волю і блакить неозорих вкраїнських небес. На тебе проміняли неозоре батьківське поле І самотньо похилений над могилою батька чи матері хрест. Чужина... Чужина... Та невже за оце воювали і вмирали у таборі наші батьки і діди? То чому ж ми тепер отакий собі дім збудували, Полет

Вірш про українку, яка працює служницею в Італії, але вихідного дня вона виглядає як цариця. Вона вміє шити, вишивати, в'язати, співати та жартувати. Автор вірша висловлює своє занепокоєння стосовно життя українки в Італії, де вона не має роботи та проводить більшість часу перед телевізором.